Доброго ранку, шановні батьки! Колись почула такий вираз мета людини у житті : по перше, бути щасливою, по-друге залишити після себе дітей, по-третє, навчити дітей бути щасливими.
Дуже часто батьки підлітків звертаються на консультацію до психолога з питаннями поваги до себе…
- Син мене не поважає, не цінує….
- Донька мене не вважає за людину, принижує, хамить…
- Син каже поважати предків зараз не можно…
- Син вийшов з під контролю, не спілкується зі мною…
- Донька нас не поважає, розвернулася, пішла з дому, прийшла з ранку, не розмовляє з нами…
- Син живе у друзів, не хоче повертатися до дому…
- Донька не поважає нас, пішла жити до хлопця, що про нас подумають люди…
- Як мені повернути авторитет в очах доньки, сина…
Ми потребуємо від своїх дітей поваги… Постійно розказуємо їм що вони повинні робити, а що робити не можна. « Ви повинні слухати батьків, викладачів! Ви не повинні сперечатися! Швидко виконуйте те, що я кажу! Я поганого не пораджу -роби, потім розберешся!....і т.д….»- впізнали свої чергові фрази…
А чи поважаєте Ви свою дитину, коли «закриваєте йому рот», не даєте сказати свою думку, не чуєте його аргументів? Як часто Ви вислуховуєте пояснення дитини, приймаєте його правоту, визнаєте свої помилки, просите у дитини вибачення за нерозуміння?
Сучасні діти дуже добре знають свої права і часто можуть постояти за себе. Тільки проявляється це по-різному:
- Хтось плаче і ображається;
- Хтось проявляє агресію, як поранений звір…;
- Хтось хамить і огризається;
- Хтось мовчить і не розмовляє;
- Хтось тактично ставить батьків на місце;
- Хтось уходить з дому, біжить від пояснень і тиску;
Нам здається, що наша дитина вийшла з під нашого контролю. Ми хочемо поновити його і починаємо тиснути на дитину…. Тут і відбувається протест і образа…Причиною цього є одностороннє спілкування: дитина повинна до Вас прислухатися, виконувати всі Ваші поради, а Ви до неї необов’язково…Дитина хоче обирати свої інтереси, свою професію, своє коло спілкування, свою кохану людину… А з точки зору дорослого, вона нічого не розуміє, я життя прожив і краще знаю…
Коли отримали будь-який з перерахованих сигналів протесту підлітка- це знак переходити на партнерські стосунки і розмовляти з дитиною на рівних. Чудово, коли батьки усвідомлюють що знали своїх дітей, не цікавилися їх поглядами, їх інтересами… На одній із консультацій дитина каже : « Мама втомлена приходить з роботи ….Головне для неї нагодувати мене… А я так хочу з нею просто поговорити… І чую, що вона втомилася, ії на роботі достали, ситий лягай відпочивати…І так вже багато, багато днів…» В деяких питаннях діти мудріше батьків, так виходить… Може у них треба іноді запитати, які відносини вони хочуть, як знайти з ними спільну мову…
Давайте вчитися в першу чергу поважати свою дитину, відноситись до неї як до особистості, яка має свої права, свої особливості, свої погляди, свої враження… Починайте прямо сьогодні з найпростішого… Скажіть вагому фразу: «Я поважаю твою думку (твоє рішення, твій погляд…). Далі разом знайдіть сильні і слабкі сторони в його поглядах і діях. Дитина (так само як і дорослий) ніколи не буде поважати людей, які не поважають його. А ще раджу подумати чи поважаєте Ви себе? Чи відповідаєте за свої слова і вчинки. Адже банальна істина: «Щоб Вас поважали інші, Ви повинні поважати себе…». Таким чином виходить, що діти поважають батьків, які поважають себе та іших…Ось така взаємна арифметика виходить…Все в природі врівноважено…Бути батьками -це складна робота, велика відповідальність, безмірна любов…Щаслива дитина – найкраща винагорода за цю роботу! Посміхнулися і пішли нести в родину повагу, любов та радощі.
З повагою та любов’ю, Ваш психолог, Любов Фурса.